Американський суд легко та невимушено зробив те, від чого загорнувшись в картате покривало, відхрестився б український. Не потрібно нагадувати скільки горя та біди Україні принесла діяльність Януковича і Ко. Але єдиним з цих злочинців хто отримав реальний строк є, як би це смішно до сліз не звучало…А давайте про все по порядку.

Поки частина прогресивної громадськості відверто офігіває від реваншу російських сил в медіапросторі України (варто підкреслити не «про-російських», а саме російських) в США суд присяжних визнав винним Пола Манафорта. Потрібно наголосити, що цей політтехнолог довгий час «косив кеш» в Україні. Практично всі 8 (вісім) пунктів звинувачення стосуються нашої держави. Засудження Манафорта не є чимось дивним чи надзвичайним для США. Тут такий вирок нікого не дивує, ніхто не вийде на вулиці святкувати перемогу правосуддя. Адже для них це буденність.

І думаєте, що суд відбувався в центральному антикорупційному суді Вашингтону чи Нью-Йорка? Звичайно ж ні. Справа слухалася в маленькому містечку Александрія штату Вірджинія. Як і його відомого співвітчизника, голову мафіозного клану Аль Капоне, Манафорта засудили за махінації з податками, приховування прибутків. Для нас, українців, це виглядає як щось неймовірне. Я би взяв сміливість та сказав «знущально».

Якби, не дай Боже, подібне відбувалося в Україні, Пол Манафорт дуже швидко «вирішив проблеми», а проплачені ефіри, «експерти», боти зробили б з нього національного героя. Через певний період часу став би кандидатом в Президенти та розповідав про свободу слова та боротьбу з корупцією.

Але по суті, якщо дивитися з української дзвіниці, американський політтехнолог став жертвою, адже це українські олігархи порадили йому відкрити рахунки на Кіпрі. Вони так звикли, адже на їх Батьківщині це зручно і практично. Вивів гроші, оформив підприємства на прибиральницю і ніхто не воняє. Але правила, які прийнятні для української держави виявилися зовсім непідходящими для американської. І тут вже правосуддя вчепилося йому в хвіст. Навіть незважаючи на тісні зв'язки з нинішньою президентською адміністрацією, він був визнаний виним. Це абсурдно. Український суд, з прокуратурою знайшли б що завгодно, але дали б йому хоч три години часу. Цього було б достатньо для того щоб накивати п'ятами в Іспанію, а вже звідти вести нещадну антикорупційну діяльність. При цьому, звичайно граючи в гольф. А там українське правосуддя саме прилетіло б до нього, а після душевної розмови «забулося» відправити якусь довідку в американський суд та Інтерпол. І все — був би вільний назавжди. Вся різниця якраз і полягає в цьому слові «би».

І тут читачеві потрібно трохи зради, щоб відчути неймовірний контраст: як в них – як в нас. Племінник Анатолія Матіоса влетів в огорожу київського трамваю. Патрульні, які прибули на місце ДТП, зафіксували в нього 0,3 проміле (дозволяється 0,2). Суддя Марія Зелінська вирішила, що він не може нести відповідальність бо (!!!УВАГА!!!) показники цієї моделі драггера не можуть бути допустимим доказом. А от же через певний час ця ж суддя прийняла зовсім протилежне рішення, але вже правда у відношенні до звичайного смертного. Цього разу, суддя взяла до уваги показники драггера і наклала штраф та позбавила водійських прав. І таких випадків сотні, тисячі, де «мажори», чиновники, політики як виявляється «рівніші» за простих громадян.

Очевидно, що різниця у підходах, методах, процедурах між українською та американською системою правосуддя колосальна. Тому нам треба докладати максимальних зусиль щодо перетворення зашкарублої глибоко корумпованої правоохоронної системи, прокуратури, судів в дійсно ефективний інструмент функціонування держави. Тоді, коли кожен високопосадовець буде боятися не сміттєвого баку чи пострілу з гранатомету, а судового рішення за свої злочини, тоді можна буде спокійно видихнути. Саме створення такої судової системи дозволить Україні швидко вирватися з лап «совка» та стати багатою країною.