Знищити корупцію у сфері будівництва та навести лад у містобудівному законодавстві повинно бути одним із головних пріоритетів будь-якого керівництва держави та, зокрема, профільного міністерства. Зазвичай, одного бажання щось змінити в країні та створити відкриті, прозорі, в той же час і ліберальні правила гри для будівельного ринку замало. Головною умовою категоричності проведення змін повинно бути відлучення та незалежність державних можновладців від великого бізнесу, а в пріоритеті – виключно інтереси громадян.

На жаль, в нашому випадку з Міністром Мінрегіону Олексієм Чернишовим, все діаметрально протилежно. Хіба людина, яка прийшла з великого бізнесу буде захищати простих громадян? Відповідь: «Ні!». Доказом цього є бажання Олексія Чернишова повернутися до старих корупційних схем у будівництві та передати стратегічну функцію державного архітектурно-будівельного контролю в приватні руки, повернути ліцензування у будівництві, зупинити гармонізацію державних будівельних норм до єврокодів, ліквідувавши запропонований раніше орган з технічного регулювання, а також знищити законну складову сервісної функції, не удосконаливши при цьому реєстр та багато іншого. Усі перераховані подвиги знайшли своє відображення у змінах реформи містобудування запропонованих у грудні 2020 року Міністром Олексієм Чернишовим та затверджених рішенням Кабінету Міністрів України.

Щоб краще розібратися в суспільній небезпеці запропонованих змін грудневої реформи містобудування варто звернутися до експертного середовища, які вже акцентують увагу суспільства про їх катастрофічність для галузі будівництва та повернення і укріплення корупції.

На мою думку, запропоновані зміни кардинально міняють започатковані підходи реформування галузі будівництва. Цинічно приховано основні зміни змісту реформи, завуальовано прослідковується передача функції державного архітектурно-будівельного контролю в приватні руки в чому ми вбачаємо здачу державних інтересів. Ми повинні розуміти, що застосування приватного контролю в Україні не вирішить проблему корупції, а навпаки зажене галузь в точку не повернення. Хіба можна сподіватись на чесний архітектурно-будівельний контроль в приватних руках, коли, на жаль, ментально сформовано, що в нас в країні все можна купити за гроші? Зацікавлені кишенькові громадські організації, яким буде надано право здійснювати контроль за дотриманням державних будівельних норм за об’єктами будівництва із наслідками СС2 та СС3 по своїй суті повинні бути неприбутковими, тоді виникає питання за які кошти вони здійснюватимуть свою діяльність котра вимагатиме серйозного фінансування? Може на громадських засадах? Отож за кожну проведену роботу необхідно заплатити гроші – винагороду, що породить ще більший виток корупції та недотримання містобудівного законодавства.

Ми застерігаємо про наслідки, які отримаємо в недалекому майбутньому, коли нехтування дотримання державних будівельних норм приведе до руйнувань багатоповерхових житлових будинків, великих торгових центрів чи об’єктів соціальної інфраструктури. Тільки уявіть собі, якщо гіпотетично інспектор з приватного архітектурно-будівельного контролю закриє очі на дотримання державних будівельних норм в будівництві багатоповерхового будинку, коли не зможе під’їхати швидка медична допомога, фундамент, стіни та стеля будівлі не відповідатимуть вимогам, у підведених комунікаціях не вистачатиме потужності. Чи хотіли б ми жити в таких будинках? Хто відповідатиме за такі наслідки?

Хіба ми запитаємо в когось, коли ці діячі повернуть ліцензування липових будівельних організацій, які не є суб’єктами злочину та не будуть нести кримінальну відповідальність? А тим паче громадські організації та їх інспектори, які сьогодні працюють, а завтра ні. Хіба такий новий підхід реформи містобудування буде вартий людських життів та значних матеріальних збитків? Як завжди, когось зроблять крайніми, можливо знову Трофімова, Клочка, Родіна, Сергієнка, адже їх простіше тролити, бо вже багато часу фінансуються кишенькові засоби масової інформації, щоб їх отемнити.

Отже, повернення системи ліцензування означатиме відновлення можливості корупційного збагачення і бажання не знайти крайнього в наслідках незаконного та аварійного будівництва. Ліцензування – це застаріла система, адже вона не передбачає персональну кримінальну відповідальність. Тому потрібно використати підхід весняної реформи містобудування, який заключається у скасуванні ліцензування юридичних осіб, а на заміну застосувати систему сертифікації відповідальних виконавців робіт – реальних живих людей, фахівців свої справи та застосувати до них у разі вчинення злочинних правопорушень персональну кримінальну відповідальність.

Більше того, реформатори пішли далі вони нехтували вимогами весняної реформи розділити функції контролю та сервісно-декларативні. Вони просто не ліквідовують, а реорганізовують Державну архітектурно-будівельну інспекцію в Державну інспекцію архітектури і містобудування залишаючи і не розділяючи ці функції, що одразу збільшує корупційні ризики та залишає стару систему «кришування».

Така псевдореформа містобудування суспільству не потрібна. Необхідно якомога скоріше ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію, залишити державний архітектурно-будівельний контроль в руках держави, тобто в Державній інспекції містобудування, а сервісно-декларативну функцію передати до Державної сервісної служби містобудування . Поряд з цим, необхідно також надати функцію державного архітектурно-будівельного контролю органам місцевого самоврядування – новоутвореним територіальним громадам, які на місцях краще за всіх зможуть реагувати на правопорушення містобудівного законодавства. Погоджуємося, що назрів час для участі громадкості, тобто приватного контролю у сфері містобудування. До речі, він частково і був, коли замовник наймав послуги із авторського та технічного нагляду в період підготовчих та будівельних робіт та оплачував їх. Такий архітектурно-будівельний контроль і є прототипом приватного контролю у сфері будівництва. Можна погодитись із тим, що до компетенції приватного архітектурно-будівельного контролю включити повноваження з перевірки самобудів.

Останні трагічні події (пожежі в громадських закладах та будинках соціального призначення), що сталися в Україні свідчать про необхідність здійснення архітектурно-будівельного контролю не тільки під час підготовчих та будівельних робіт, а й під час експлуатації об’єктів будівництва. Можливо, цей напрямок також повинен бути предметом приватного архітектурно-будівельного контролю. Однак, відмовитись від державного контролю та залишити приватний контроль – це груба помилка сьогоднішніх лобістів утопічної міністерської реформи містобудування. Тому терміново необхідно переглянути запропоновану міністерську реформу містобудування, та повернутись до її формату та підходів, які були запропоновані весною 2020 року.

Однак, можна знайти і спільні риси весняної та грудневої реформ, це те, що Кабінет Міністрів України намагається врегулювати реформу містобудування підзаконними актами, а не законами України. Цікаво, що ж тепер скажуть на такі дії головні опоненти весняної реформи містобудування, які кричали, що врегулювання постановами Кабінету Міністрів України відносин у сфері будівництва незаконно?

Тепер головне, ми з Вами напередодні обіцяних змін Міністра Олексія Чернишова, щодо законодавчого закріплять принципів грудневої 2020 року псевдореформи містобудування. Залишилося чекати недовго, до початку березня 2021 року. То ж якщо, суспільство не отримає на початку березня Закону України, який врегулює реформу містобудування із запропонованими пропозиціями експертного середовища, то саме час показувати Міністру дорогу на двері, а можливо, і всьому Кабінету Міністрів України?

anatoliy.iskorostenskiy
Анатолій Іскоростенський

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації