23 грудня 2020 року на засіданні Кабінету Міністрів України Міністерство розвитку громад та територій України презентувало новий план завершення реформи містобудування. У своїй доповіді, Міністр розвитку громад та територій – Олексій Чернишов офіційно визнав, що реформа містобудування затягнулася та взяв на себе відповідальність за продовження та кроки необхідні для її завершення. Цим самим, було запропоновано змінити концепцію реформи містобудування, що і стало предметом дискусій широкого кола експертного середовища.
Перш за все, нагадаю, що початок реформи містобудування був презентований Президентом України Володимиром Зеленським та Прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем ще в березні 2020 року, коли пан Олексій Чернишов вже займав посаду Міністра в Мінрегіоні. Одразу виникає питання, а чи не має бажання Міністр вже відповісти за те, що реформа, яка мала бути завершена, ще в жовтні 2020 року свідомо була призупинена, а будь-які питання призначених голів Державної інспекції містобудування (далі по тексту — ДІМ) та Державної сервісної служби містобудування (далі по тексту — ДССМ) були ним же заблоковані. Правду кажуть в народі, що крайнього завжди знайдуть, так це і правда, адже переглянувши в засобах масової інформації коментарі Голів ДІМу та ДССМу, можна зробити висновки, що їхній роботі повністю перешкоджали за надуманими причинами і не дали вчасно запустити їхні установи, що в кінцевому результаті привело до зупинення державного архітектурно-будівельного контролю, будівельного свавілля недобросовісними забудовниками та отримання відповідних доган і звільнень. Та виникає питання, а хіба Міністр, який особисто відповідав за хід виконання реформи містобудування не повинен нести дисциплінарну чи політичну відповідальність? Мабуть повинен, однак не в нашому випадку. Догани отримали люди, які якраз і намагалися щось зробити – голови ДІМу та ДССМу. Отож очевидно, що Міністр – Олексій Чернишов із групою народних депутатів (псевдозаконодавців) з початку реформи містобудування не мали бажання її здійснювати, а мали на меті зовсім інші корисливі мотиви. Вражає велика кількість інтернетного спаму, щодо знаходження крайніх в реформі, тут згадують і Сергія Трофімова – заступника Офісу Президента, Андрія Клочка – народного депутата України, Голова профільного комітету Верховної Ради України, Володимира Родіна – помічника заступника Офісу Президента, Олександра Сергієнка, як одного із авторів реформи містобудування, Юрія Васильченка – голову ДІМу та багато інших, які нібито розпочали реформу, а потім її зупинили. І одразу виникає питання, то чому вони її взагалі починали, оскільки вони повністю контролювали і керували Державною архітектурно-будівельною інспекцією застосовуючи різні незаконні схеми 5 доларів з квадрату? Їх щось не влаштовувало, що вони першими виступили за повну ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції? Щось тут не збігається із версією запропонованою читачам «бульварної преси». А відповідь очевидна, що пан Міністр, іншими словами, підсидів високопосадовців з Офісу Президента України для реалізації своїх цілей та завдань людей, що його лобіюють. На наші переконання, запропонована на початку весною 2020 року реформа містобудування була набагато чіткішою і прозорішою, а головне – без здачі державних інтересів, на відміну від тої, що запропонував Міністр. В основі весняної реформи лежало головне завдання позбутися корупційних ризиків у сфері містобудування, шляхом ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції, відміни ліцензування у будівництві та заміна його на сертифікацію відповідальних виконавців робіт та послуг, розмежування функцій архітектурно-будівельного контролю від сервісно-декларативної функції (надання права на початок підготовчих та будівельних робіт, а також права на початок експлуатації об'єктів будівництва), наведення ладу в державних будівельних нормах та в технічному регулюванні у сфері містобудування в цілому. Саме це і стало головними причинами гальмування започаткованої реформи, адже вище перераховане прямо «наступає на горло» недоброчесним забудовникам та корумпованим олігархічним групам в реалізації планів їх незаконного збагачення. Тож країна повинна знати своїх героїв в обличчя, а Президент України зробити відповідні висновки.
З метою встановлення справедливості, я продовжую своє розслідування за цією тематикою, результати якого опублікую найближчим часом.
