Бажання змінити систему державного архітектурно-будівельного контролю, знищити корупційні схеми в галузі будівництва, відсторонити олігархічні групи від управління в контролюючих органах позитивно сприйнялося суспільством. Започаткована Президентом України та підтримана Прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем весною 2020 року реформа містобудування мала на меті вирішити вищезгадані проблеми шляхом внесення змін до містобудівного законодавства, ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію, розмежувати контрольну та сервісно-декларативну функції, підвищити відповідальність. На відміну від суспільства, такі починання були негативно сприйняті олігархічними групами та їхніми представниками у Верховній Раді України. До Верховної Ради України подано декілька законопроектів, які дублюють один одного, мають низку суперечностей та в повній мірі не висвітлюють усі питання реформування сфери містобудування на чому акцентував Президент України. А деякі необхідні законопроекти у сфері реформи містобудування штучно блокуються в їх реєстрації.

Важливо розуміти, що реформа містобудування має свої етапи впровадження. Одним із головних кроків є ліквідація Державної архітектурно-будівельної інспекції, як одного із найкорумпованіших органів в Україні. Однак, досі цей орган не ліквідовано. Іде штучний процес затягування реформи містобудування псевдозаконодавцями. Ми є свідками зміни векторності позицій державних інституцій в стратегічних питаннях реформи містобудування. Адже, як можна пояснити незрозумілі дії одного із ініціатора реформи – Кабінету Міністрів України, а саме звільнення новопризначених голів Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби, які ще навіть не приступили до виконання своїх обов'язків? В той же час, відсторонення голови ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції, що спричинило повний колапс та зупинення процедури ліквідації ДАБІ. Зрозуміло, що новопризначеним керівникам потрібен був час, щоб відновити процедуру ліквідації та заново запустити реформу. А нещодавне скасування постанов Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 року «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 218 та «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» № 219, взагалі свідчить про призупинення реформи містобудування в Україні та небажання змінити стару систему.

Такі непослідовні дії Кабінету Міністрів України є незрозумілими для суспільства та експертів. Ми бажаємо, щоб будь-які дискусії були переведені в юридичну та публічну площину. Ми хотіли б почути аргументи затягування реформи містобудування та зупинення процедури ліквідації ДАБІ. Чому досі Верховна Рада України не прийняла закони, які б врегулювали започатковану Президентом України реформу містобудування.

Дуже часто опоненти реформи посилаються на незаконність постанов Кабінету Міністрів України № 219 та № 218. Зауважують, що завдячуючи цим постановам було зупинено державний архітектурно-будівельний контроль, що стало головним аргументом їх скасування. Вказані постанови КМУ є підзаконними нормативно-правовими актами та є дороговказами реформи містобудування на початковому етапі, та які приймалися тимчасово на два місяці до моменту прийняття відповідного законодавчого акту. Поряд з цим, відомо, що з прийняттям необхідного закону у сфері містобудування, вищезгадані постанови втратять свою дію. Однак досі, закону, який би врегулював реформу містобудування не має, що свідчить про штучне затягування та відтермінування законодавчого врегулювання цього питання. Дану ситуацію використовують недоброчесні забудовники, а представники олігархічних груп – псевдозаконодавці мають безпосередню майнову зацікавленість в зриві реформи містобудування. І за цим стоять конкретні люди, які мають, навпаки, захищати і пролонгувати реформу містобудування, відстоювати державницьку позицію будучи народними депутатами України. Проаналізувавши професійну діяльність відомих народних депутатів України Олени Шуляк та Івана Юнакова у їх законотворчій роботі, а також у найбільш популярній останнім часом тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України по розслідуванню фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю, можна сказати, що вони та ряд інших членів раніше згаданої ТСК є джерелом небезпеки та поширення корупції. Саме вони є авторами законодавчих актів, які направлені на здачу державних інтересів в галузі будівництва, зокрема, щодо відміни пайової участі, недосконалого є-кабінету, посягання на державні будівельні норми, першочерговий захист забудовника, а потім вже громадянина-інвестора та багато інших. Саме вони лобіюють інтереси нечесних забудовників – будівельну мафію. Тому професійну діяльність цих нардепів-псевдозаконодавців можна назвати підприємницькою, яка направлена не на захист держави та її громадян. Саме тому, Президенту України необхідно якомога скоріше зробити правильні висновки та самому скориставшись правом законодавчої ініціативи подати необхідний законопроект та ініціювати його невідкладне прийняття. Саме цей закон України регламентував би подальші кроки продовження реформи містобудування. Прийняття цього закону зведуть на нівець усі зусилля псевдозаконеодавців та знову продовжать процес ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та розподілу функцій сервісно-декларативної з державним містобудівним контролем, а від так функціонування Державної інспекції містобудування і Державної сервісної служби містобудування, а також запровадить інститут приватного містобудівного контролю, що дасть можливість відновити роботу будівельного ринку та буде сприяти побудови безкорупційної та безперебійної системи органів містобудівного контролю в Україні. Наступним етапом продовження реформи буде запущення роботи Державного агентства технічного регулювання у сфері містобудування, що дасть можливість навести лад в державних будівельних нормах, гармонізувати їх до вимог та стандартів Європейського Співтовариства, та виробити чіткі та безкомпромісні правила гри для будівельного ринку.

Передбачалося реалізувати реформу містобудування за півроку, але супротив псевдозаконодавців відтермінував ці строки на невизначений термін. Однак, все ще можна виправити, головне – Президенту України необхідно вибрати правильний вектор продовження реформи містобудування. Експертне середовище завжди відкрите до діалогу.