Можливо, часом, ми робимо помилки. Можливо, ми не завжди буваємо стриманими та ввічливими. Можливо, занадто емоційними здаємось перехожим. І нас не завжди розуміють.

Але ми щирі і вірні своїй Україні. У наших жилах тече кров наших предків – незалежних козаків, історія яких продовжує нас мотивувати.

Любов до України завжди буде піднімати нас у боротьбі проти загарбників та зрадників. Ми ніколи не зламаємось і не опустимо руки. Наші очі завжди горітимуть, коли буде грати «Ой у лузі червона калина» або Кому вниз «Ліра». Ми щоразу будемо класти руку до серця, коли звучатиме гімн України. І серце все швидше відбиватиме ритм життя, коли ми будемо читати історію своїх героїв.

А коли серед яскравих променів сонця та трав карпатських лісів наші ноги торкнуться гірських порід, по яких ми будемо підніматися лише вгору – наша душа буде просто палати любов’ю до своєї Батьківщини. Ці емоції ні з чим не зрівняються. Це наче відкрити для себе Ельдорадо. Таке рідне і таке твоє.

Наша боротьба за Україну буде вічною. Нас будуть дискредитувати. Нас будуть штовхати. З нами будуть йти війни.

І ми втрачатимемо. Будемо розчаровуватись.

Та нас ставатиме лише більше. З вірою, яка незламна. З героями, які не вмирають. Зі славою, яка України.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація