Останнім часом я рідко висловлюю свою думку публічно, скоріше її можна почути при приватній розмові або прочитати у повідомленнях, але сьогодні я хочу трішки поділитися.

4 роки тому був Майдан Гідності. Той Майдан, який сформував мою особистість, який дав усвідомлення того, що я необхідна своїй країні. Та й не тільки я – кожен з нас. Після революції на сході України почалась війна з російським окупантом. Досить важкий момент. З внутрішньої війни – на зовнішню. Звичайно ж, «золото» української нації у обличчі добровольців пішло на захист державного суверенітету. А тим часом чиновники займалися тим, що розфасовувалися по «нових» партіях-«лідерах».

З того часу все й почалось. Суспільство притихло. Майдан закінчився – «свої» при владі. Хай працюють! Уже ж не обдурять!

Та де там!

Наш народ – це той народ, який важко вчиться на своїх помилках. Кожна революція закінчувалась де-юре перемогою нації, але де-факто – тим самим ярмом, тільки у нових обладунках. А народ що? Він продовжує вірити.

Радує лише те, що частина української молоді тепер має свідомість правового і патріотичного громадянина. Це насправді помітно. Хвиля ідейності Майдану Гідності справді нас змінила. І я вдячна їй за це! Точніше, людям, які дали їй силу торкнутися нашої свідомості!

Так. Я не буду кричати весь час «зрада». Деякі моменти мають справді позитивний характер.

Був запущений Реанімаційний Пакет Реформ, ну той пакет, без якого ЄС нам не бачити. Антикорупційні закони, Прозорро, електронні декларації, правоохоронна реформа тощо. У результаті чого довгоочікуваний БЕЗВІЗ! Для нашої держави – це неабиякий крок вперед.

Особисто я рада, що тепер в Україні є й НАБУ і щиро надіюсь на те, що воно буде механізмом справжньої боротьби з корупцією.

Проте, зрада у тому, що чиновники навіть зараз вже обходять частину цих реформ. Вони адаптувалися й до електронного декларування, в якому навіть не можуть повністю вказати про всі свої статки. І НАЗК їм добре допомогає це приховувати.

Вічна боротьба НАБУ з генеральною прокуратурою, яка постійно намагається дискредитувати набушників. Незважаючи на те, що їхня спільна робота – це очищати владу від корупціонерів та крадіїв.

Війна, за рахунок якої збагачуються олігархи. Різні Ротердами з плюсами, контрабанди. І з верхівки влади, нібито, ніхто й не помічає. Хоча, особисто я, вважаю, що такі дії, без відома перших облич уряду, не відбуваються. Аж ніяк!

Та більше від усього мене дивує те, що українське суспільство, знаючи імена зрадників та корупціонерів, від виборів до виборів продовжує за них голосувати. Холєра якась!

Я не здивуюсь, якщо через рік шоколадний знову буде за штурвалом. Але вірю, що наш народ, все ж таки, віднайде розум не голосувати двічі за бездіяльність.

Якось хотілось небагато зради, але шось не виходить. Якщо продовжу, то її буде ще більше. Тому..

Такі діла!

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація