site.ua
anastasiya.rokitna
Анастасія Рокитна
новачок

Коли говорять: «АТО в Україні», в мене виникають почуття болі та озлоблення. Тому що, я знаю, ситуація на сході – не антитерористична операція, а справжня війна, на якій щодня гинуть герої нашої країни. Кількість і імена яких все частіше стали приховувати.

Коли українського солдата зі старим автоматом кидають на передову проти декількох десятків технічно підготовлених бойовиків - це викликає обурення і гордість.

Чому, не зважаючи на бездіяльність влади та навалу російських бойовиків, український військовий залишається стояти на посту з тим пошарпаним автоматом? Він захищає державу. Але не ту, що сидить у верховній раді і все яскравіше показує свою байдужість, а свою. Та, що сидить вдома і чекає на нього з червоними від сліз очима, що пишається татом, який кожного дня ризикує своїм життям аби захистити країну від знекровлення.

Коли забуті владою герої АТО збираються в одному місці – це викликає захоплення. Мені здається, що той хто побував на війні, починає дивитись на світ іншими очима. Тій людині відкрилася істина, яку просто так не побачити і відчути. Істина, яку більше нікому не хочеться побажати. І ці люди починають міцніше триматися один за одного, між ними виникає зв'язок, який нікому з нас не зрозуміти.

Я Дякую всім, хто не злякався і пішов захищати нашу країну від агресора!

Ви є справжніми героями!

Золотом нашої держави!

Ми молимо Бога, щоб ви поверталися живими!

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація