site.ua
anastasiya.rokitna
Анастасія Рокитна
новачок

Мабуть, в кожного з нас в оточенні є людина, яка завжди має свою думку щодо тієї чи іншої ситуації? Є. Як ми до неї відносимось?

Хтось скаже, що людина розумна і їй завжди є що сказати. Хтось – що з неї буде якийсь вдалий керівник. Та більшість відповість, що це звичайна нахаба, яка любить посперечатися. І мені це відомо не з чуток.

В цьому і проблема українського соціуму – ми не сприймаємо несистемних людей.
Ідеологія СРСР була побудована на винищені, як вони говорили, інакомислячих людей, паростків нового покоління, які інколи пробивалися серед совдепівського осоту.

СРСР розпався, ідеологія – залишилася. Ми досі живемо дивізом: «Такий як всі».

Мати свою думку, коли з одного боку тисне людина радянської ідеології, а з іншого системний овоч – справа не з легких. Сьогодні таких «справ» багато, і, в більшості випадків, індивідуальність придушена суспільством. Пост-радянським суспільством, яке створило
стереотип, що потрібно рухатись за течією верховенства, щоб досягти успіху.


То що терпіти «вихідки» мажорів? Приниження начальника? Чи закривати очі на корупцію можновладників? Боятися задавати питання?Аби потім отримати місце в кабінеті, утримати його чи просто збагатитись на одну, а то й дві, яхти? Полегшити життя своїм дітям? Обман!


Потрібно організовуватись і боротися проти цієї, вкоріннілої в наше життя, системи. Конролювати політику можновладців та очищати суспільство від совдепівського шлаку.

Якщо хочеш змін - говори про це! Бачиш корупцію - заявляй про це! Знаєш правду - розповсюджуй! Будь активним громадянином своєї країни і знай свої права!


Якось німецький філософ І.Кант вдало сказав: «Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини».
Не бути «сідалом» для іншого і не робити з іншого «сідало» - ось що є незалежність.