завтра я перестану писати, а сьогодні в мене є ще декілька годин. намалювати слова та сконструювати нові речення. задуматись про те, як буде починатись наступний рядок. вивільнити пару думок з голови та замаскувати їх в абзацах цього тексту.


коли починаєш шукати себе, то губишся в усьому. в сім'ї, в стосунках, в друзях. ніби біжиш з одного краю - в інший. від однієї крайнощі - до другої. і рятує лише новий пейзаж. ну, особисто мене, ще й як. втім, ненадовго.


утікти від себе можливо, але рівно на один пейзаж. на один захід сонця і зоряне небо. далі ти прокидаєшся у міському шумі, де тобі сигналять машини, бо ти їм заважаєш.

одні й ті ж самі вікна. і така ж дорога додому. ти шукаєш себе?

а сенс?

завтра ж ти втратиш свою мрію. зануришся в буденних справах. підеш на неулюблену роботу. і почнеш жити з тим, хто тебе не розуміє. Нічогенько, так? Ну так всі живуть, а що?

Та нічого, просто може не варто?

А що тоді робити?

Давай почнемо з мрії. Ти ж так любиш писати, навіщо тобі завтра перестати це робити? Або нові пейзажі, чому б не затриматися в ньому більше, ніж на раз? Можливо, знайти більше, ніж один.

Переїдь в інший будинок, зміни фото робочого столу і займися, чорт забирай, тим, що тобі подобається.

Це непросто!

Але й не неможливо. потрібно лише прислухатись до себе.

.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація