Дні сили і потуги. Палаючого неба та променів чорного сонця. Вогненної землі, диму з шин та запаху резини.

Сотні тисяч напатріотизований сердець та незламна воля до свободи. Герої Небесної сотні, відчайдушні націоналісти.
4 рік пам'яті. Річниця.

Сьогодні згадую ці дні з гордістю. Та й тоді пишалась. Кожним українцем, який став частиною революції. Кожним небайдужим, який не злякався системи і звірів-беркутят.
Яскраві спогади тих днів, ніколи не залишать мою пам'ять. Тоді я зрозуміла хто я і, яка ціль мого життя.

За чотири післямайданні роки купа різних експертів, теоретиків,істориків спробували проаналізувати хід подій зими 2014 року. Частина розкритикувала, інші - возвеличували українців. Хтось перевернув історію, дехто дописав свої факти. Намагалися дискредитувати, обплювати. Інші ж трималися за слово "демократія" до кінця.

Для тих, хто відчував цю зиму, цих "здогадок" не існує. Ми знаємо, що це було. Ми тими почуттями й емоціями загартовувались. Виховували у собі нову людину. І наша історія залишається бути частиною нас. Аби цього не забути, не заплутатись у павутині нав'язаних ідеологій. Бо зараз це так популярно.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація