Про це можна говорити довго. Про це можна говорити багато. За 26 років Україна мала 3 революції. Ті, що на граніті, Помаранчева та Гідності. Всі вони закінчувалися чим? Одні перевертні тікали, інші – приходили. На заміну. До речі, ми ж самі їм в руки давали пульт влади і розходилися по домівках типу «хай там самі якось. І, взагалі, нам потрібний лідер, щоб «ух»!». Ух. Кожні десять років ухкаємо, а толку?

Можливо, сенс закладений у трішки іншому? Можливо, у нас самих? Об’єднатися, піднятися

на бунт та викинути зрадника ми довели, що можемо. Та чи достатньо цього? З усією моєю повагою, але історія говорить, що ні.

Громадянське суспільство – ось, що нам потрібно. Освічені політизовані люди, які не продаватимуть свій голос на виборах за гречку або наслухаючись передвиборчих піар-реклам з «ящика». Вони будуть відповідати за свої вчинки.

Вони не будуть кричати «Зрада!» на всіх і вся та скидати всі біди на оточуючих. Вони будуть

дочитуватися до законів, щоб не повторювалося вищезгадане. Знатимуть свої права і будуть ними користуватися.

І ніколи не будуть возвеличувати якогось одного лідера. Не слухати, розвісивши вуха, одна за одною обіцянки, а вимагати від держави законності та конституційності.

Зміна менталітету і не революцією єдині! Хоча б у пам’ять про тих, хто загинув у боротьбі.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація