От кажуть: наш президент ні до чого не здатний, хіба що відосики запилювати. А я відповім: ні, він робить саме те, що треба. Взяти хоч трагедію з літаком. Як сам він і сказав: що було треба, саме те й робив, спокійно та без істерики. І я згоден. Те, що треба.
Тегеранові та Москві. Та то вже таке.
От самі подивіться. Сидів собі, оманізмом займаючись. Себто, відпочиваючи та роблячи вигляд ледь не офіційного візиту. До країни з тяжкохворим правителем. До країни з обсягом експорту в Україну щось близько 80 мільйонів доларів- по інвестиції. Ну то таке: Мендель могла наменделяти, що разом із Оманом Буся хоче ракету на Альфу Центавра запулити. Дякувати Богові, далі інвестицій її уява не сягнула. А головне, крім відпочинку вдалося перетерти щось вельми делікатне (і, думаю, вельми ганебне) з кимось із-за парєбріка. Про це Найвеличніший мовчить, як партизан у гестапо. Бо розголосу боїться, мабуть більше, ніж гестапівців отой партизан.
А тут- така трагедія. Для багатьох людей: не лише для українців. Але кому трагедія, кому можливість розкрити рота. Бубочка заявив, що терміново вилітає. І дійсно: усього лише за 18 з копійками годин він таки доправився до Києва. Чому так довго? Мабуть, вчив сценарій. Сподіваюсь, що ті, хто йому літаком отой сценарій привезли, його дуже не били. Бо пам'ять у Вови таки є. Вивчив текст. Чому я так вважаю, що текст був? А ось чому.
Загинули наші люди. За висер, пробачте, за вислів, що «дякувати Богові, наших загинуло лише 11», Пристайка з посади треба гнати сраним віником. А він Богові дякує, поц. Та й таке: що ті іноземці: бачив він їх. Тільки гейропейством займаються та дулі крутять. І його безпосередній керівник, тобто Бубочка, анічичирк. Один подякував, що інші загиблі- «не наші», другий змовчав. Не дійшло. А далі ще цікавіше.
Канада: «Літака було збито». Вованчик: «Дякуємо урядові Ірану». Підлеглий Пристайка: «Ніякого теракту, це екіпаж винен». Він, пробачте, експерт? Він молочний брат Кашпіровського, чи в «битві екстрасенсів» знімався? Глянув та відразу усе зрозумів? І не полетів з посади до Єлєни Марковни (це я щоб не матюхатись). Далі Трамп: «Літака було збито». Вовин 100-відсотково свій Генпрокурвор мутить кримінальну справу про неналежне керування повітряним судном. НАТО: «Літака було збито». Вованчик: «Нє всьо так однозначно». Австралія: Австралія!- «Літака було збито». Вованчик: «Не будемо займатися спекуляціями».
Недарма Мендель на «Рашатудей» працювала! Гарно Вовочку видресирувала. Та він і сам із більшим задоволенням керував би «юго-западним фєдєральним округом», ніж Україною. Тому співав із Расєюшкою та Тегераном в унісон.
Вони чекали, що у відповідь на ракетні удари по американських вояках щось прилетить у відповідь. Тоді, збивши українського літака, можна було б і Штати звинуватити, і Україні чітко дати зрозуміти: «ведіть себе як ваш Бубочка: язики до сраченьки- і тихо. І робіть, що Москва каже. Бо буде ще й не таке».
Американці у відповідь не вдарили. Але у Ірану та й у Расєї усе було готове для провокації. І літак- саме той, який і планувалося принести в жертву- загинув. Оце й уся «ненавмисність». Не більше.
І насупив бровки Найвеличніший. І мовив він грізним голосом: «Що ж ви так ненавмисне літака збили? Ай-яй-яй вам! Вибачайтесь!»- і зняв про це відосика, де він, твердий, як із каки куля, лає керівництво Ірану за їхню «ненавмисність».
А як отой Іран умовляли! Усі, хто хоч якимось боком був дотичний до трагедії, відкритим текстом казали: хрін з вами, визнайте хоч, що збили. Хай вже буде ненавмисно. Вже вляпались! Усі усе знають. Тепер вже ще один Вовин підлеглий, та не простий, а цілий голова РНБО, заявив: «Ми знали, що літак було збито ще до того, як про це казали Прем'єр Канади та Трамп». А бубочці, що: не доповіли? Чи то він у Шкірлиця грав, коли розводився про «не однозначно» та про «спекуляції»?
І заявив Бубочка, що усе, що зробила його команда, було зроблено спокійно, без істерики й саме те, що треба. Згоден: разом із Расєюшкою рятували Іран, як могли. А інакше, чому тоді, знаючи, що літака було збито, спокійно та без істерики звинуватили в трагедії пілотів літака? І впевнений, ніхто із «співців невинуватості Ірану» не понесе відповідальності: ні співробітник нашого посольства в Тегерані, ні Генпрокурвор, що замутив справу проти загиблих пілотів, ні сам Бубочка. Ніхто.
Так що працює наш президентик саме так, як треба. Правда, не Україні, а «тому, кому треба». Бо головне в його житті вже відбулося: він бачив очі Путіна. Він мріяв про це. Не знаю, як Бубочка з ним зійшовся: ще на півшишечки, чи вже по самі памідори- але, що зійшовся- медичний факт. Бо що казав наш Найвеличніший, те казали й на «Рашатудей».
Бачили його жалібну фоточку? Це черговий приклад, що жодного кроку наше недоколихане нєдоразумєніє зробити не здатне, не обісравшись. Хто не бачив: на фоті Вова давить либу, а на його голові горить свічка.
Тепер Бубочка вже не оманіст, а Його Сіятєльство.
