«...Коли у 2018 році почалась шалена інформаційна атака проти „шароварників“ (патріотично-консервативно налаштованих українців), ліберальні кола радісно улюлюкали — ату їх, ату, бо:
- їм чомусь не подобається ТГШ у подобі Фріди Кало і Марув на Євробаченні;
- вони вважають, дикуни, що шароварництво — це багатовіковий мем російської пропаганди щодо українства, і що шаровари таки були, хоча шаровар не могло бути, тому що не могло бути ніколи;
- вони говорять, „етакіє мєрзавци нетолєрантниє“, що пам'ятники Жуковим, Ватутіним, Коневим і т.д. — це якби евреї носили зараз свастики і кричали „хайль“;
- не розуміють, що питання мови не на часі, як і завжди.
І так далі, і таке інше. Армовір, коротше...
У підсумку спільними зусиллями з ворожими потугами той армовір загнали на маргінес, бо яка різниця, врешті-решт.
Коли влітку 2019 року десь із півночі прилетів термін „соросята“ і почалась успішна атака на ліберальні, прозахідні цінності та реформи, вже нікому було тим лібералам допомогти.
Прим.: історія завжди повторюється — див. 1918 рік...»
