Дія перша.

Стоять більшовики. Перед ними під червоним прапором виступає Євгенія Бош.

Євгенія Бош: -Таваріщі! Вєліка Расія, а атступать нєкуда! Смерть нємєцкім окупантам!

Голос: -Дура! Ето нє із той войни цитата!

Євгенія Бош: -Живимі ми нє сдадімся!

Другий голос: -За себя гаварі!

На сцену з-за лаштунків визирає Антонов-Овсієнко.

Антонов-Овсієнко: -Женєчка, таксі подано!

Євгенія Бош спускається з трибуни, тягнучи за собою валізу і продовжує говорити.

Євгенія Бош: -Всє на барікади, таваріщі! Віхрі враждєбниє!.. Вставай, проклятьєм закліймьонний!.. (тікає за сцену)

З протилежного боку чути постріли. Більшовики починають розбігатися. На сцену виходить двірник. Він буденно спускає червоний прапор і піднімає синьо-жовтий.



Дія друга.

Стоять кияни. По вулиці марширують петлюрівці.

Кияни: -А де ж німці?

Заходять німці. Вони якісь сірі та худющі, але тримаються бадьоро.

Кияни (розчаровано) –Тю!..

Німці: -Гдє тут єсть курка, яйко, млеко, сало, хлеп?

Кияни: -Он там!

Німці, ламаючи стрій, вишиковуються в довжелезну чергу і починають купувати все підряд. Заходить генерал Айхгорн. Він спочатку починає хмурити брови, але потім, махнувши рукою, сам пристроюється в чергу.



Дія третя.

Сидять Грушевський, Петлюра і Винниченко та пишуть Конституцію УНР. Заходить генерал Айхгорн.

Айхгонр: - Гутен морген еврібади! Нам нужно больще ам-ам!

Грушевський: -Самим їсти нема чого!

Айхгорн (розлючено): -Ферфлюхт! (виходить)

Грушевський (до Винниченка): Вова, клич сюди всіх! Треба думати, звідки молодій державі взяти грошей! А то що ж ми за держава, якщо у нас нема золотого запасу? Ще трохи – і хлопці почнуть розбігатися в різні сторони!

Винниченко (про себе): -Тю! Я й сам тоді розбіжуся в різні сторони! (вголос): А якщо ми позичимо грошей у банку?

Петлюра (іронічно): -І який же банк нам погодиться дати грошей?

Винниченко: -Є один! Але в ньому німецькі гроші!

Грушевський: -Це ж геніально! Купимо німцям їжі за їхні ж власні гроші! Дійте!

Винниченко: -Є в мене на прикметі спритні хлопці!



Дія четверта.

Сидить Винниченко. Заходять міністри Ткаченко, Жуковський і Голубович.

Винниченко: -Отже так, хлопці! Німці вимагають від нас більше їжі, а в нас і самих немає за що її купити! Але гроші є в банку, щоправда – вони німецькі. Негайно придумайте: як їх звідки взяти?

Міністри шушукаються.

Ткаченко: -Осипов, Красовський! Нумо ходіть сюди!

Заходять Осипов і Красовський.

Винниченко: -Гроші роздобути зможете? Ну хоч тисяч п’ятдесят!

Осипов: -Та вже якось постараємося! (переглядається із Красовським і по-змовницькому йому підморгує)



Дія п’ята.

Київський банк зовнішньої торгівлі. Сидить Абрам Добрий і рахує гроші. Заходять Осипов та Красовський.

Абрам Добрий: -Здгаствуйтє! Єслі вам нужни дєньгі – то іх такі нєту!

Осипов: -Мовчи, барига! Признавайся: це твої цукроварні заводи отам стоять, спекулянтська морда?

Абрам Добрий: -Ну стоять. А такі шо? А ви докажітє! Я нє багига, а потомственний двогянін і нікому ні пазволю…

Красовський непомітно підкрадається ззаду і накидає Доброму мішка на голову.

Красовський: -Ну шо, красівая, поєхалі кататься?

Абрам Добрий (здавлено): -Памагітє! То єсть хільфе!

Осипов б’є його під дих. Разом із Красовським вони сунуть Абрама Доброго на вокзал і везуть до Харкова.



Дія шоста.

Харків, «Гранд-готель». Сидить Абрам Добрий, прив’язаний до крісла. Над ним стоять Осипов і Красовський.

Осипов: -Отже так: підписуй оцей чек на сто тисяч – і вали звідси!

Абрам Добрий: -Какіє п’ятьдєсят тисяч? Нєт у мєня етіх двадцяті тисяч! Ну, пгєдположим, я дам вам еті десять тисяч – что ви с етімі п’ятью тисячамі дєлать будєтє? Пропйьотє же всю тисячу сразу! Вот вам по сотнє і отвяжітєсь!

Красовський мовчки дістає з каміна розпечену праску.

Абрам Добрий: -Шо ж ви сразу нє сказалі, шо ви сєрйьозниє люді? Я думал – бандюкі какіє! (підписує чек).

Осипов відв’язує його від крісла і дає копняка. Абрам Добрий вилітає за сцену.



Дія сьома.

Сидить Айхгорн і читає телеграму. Тоді раптом зминає її в руці і викидає геть.

Айхгорн: -Шайзе! Цвайгундерт таузен! Швайнехунд! (хапає з шухляди парабелума і вибігає)



Дія восьма.

Грушевський, Винниченко і Петлюра, задоволено гигикаючи, рахують гроші. Вбігає розлючений Айхгорн.

Айхгорн (розмахуючи парабелумом): -Фаші поліцаї забрать наші тріста тисяч!

Грушевський: -А ви доведіть, що вони наші!

Винниченко: -Їх там не було!

Петлюра: -Вони ще вчора звільнилися!

Айхгорн: -Ішь комме відер! (виходить)



Дія дев’ята.

Київський цирк. З’їзд хліборобів. Непомітно заходить Скоропадський.

Хлібороби: -Та Центральна рада вже всіх дістала! Рік воду в ступі товчуть, а порядку немає! Більшовикам продули! Німців он тепер привели сюди!.. Треба нам когось іншого замість них поставити!

Скоропадський весь в білому під парад-аллє виходить на арену.

Скоропадський: -Я цього, звичайно, не хотів, але комусь же ж треба в цей важкий час узяти на себе відповідальність! Якщо ви так просите – то будь ласка! Я готовий стати гетьманом!

Хлібороби (пошушукавшись): -Ну нехай. Гірше вже точно не буде! Проголошуємо тебе гетьманом!



Дія десята.

Йде засідання Центральної Ради. Заходить Айхгорн з парабелумом і солдатами.

Айхгорн (вдаючи, ніби нікого не знає): -Хто єсть Центральна рада? Раус по домам!

Грушевський: -Я протестую! Ми тут Конституцію приймаємо!

Айхгорн: -Протєст отклоняєтся! Хенде хох унд раус!

Члени Центральної ради, похнюпившись, виходять. На сцену заходить Скоропадський у черкесці, папасі і з булавою.

Скоропадський (вдоволено): -Ну все! Тепер заживемо!


Завіса.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація