Дія перша.
Богдан Хмельницький: – Хлопці, я тут зібрався помирати! Може ви замість мене мого сина гетьманом оберете?
Козаки: – А чого б і ні? Нехай у нас і далі Хмельницький гетьманом буде! Юрася на гетьманство!
Богдан Хмельницький змахує скупу чоловічу сльозу і помирає.
Козацька старшина: – Юрасю, ти ще зелений пацан! Може нехай поки замість тебе якийсь старший дядя покерує?
Юрась: – Ну я навіть не знаю… Батько ж казали…
Іван Виговський: – Ну якщо ви так просите…
Козацька старшина: – Юрасю, не виламуйся! Тобі ще сесію в Могилянці здавати!
Юрась: – Ну добре!
Іван Виговський: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!
Козаки: – Е, альо! Ми так не домовлялися!
Козацька старшина: – Та все буде нормально!
Пушкар і Барабаш: – Ніфіга не нормально! (піднімають повстання)
Іван Виговський: – Татари, вашому хану ясир потрібен?
Виговський із татарами придушують повстання.
Пушкар: – Барабаш, я всьо! (гине)
Барабаш: – Лєксєй Міхалич, вводі вайска! (тікає на Московщину)
Виговський: – Москва, тобі отой Барабаш треба?
Москва: – Та на фіга? Своїх хватаєт! (страчує Барабаша).
Дія друга.
Іван Виговський: – Польща, ми хочемо безвіз і євроінтеграцію!
Польща: – Нема питань! (підписує з Виговським Гадяцьку угоду)
Москва: – Продалісь хахли за пєчєнькі! (вводить війська)
Іван Виговський: –Татари, поляки, давайте зі мною на москаля!
Татари, поляки і Виговський перемагають московські війська під Конотопом.
Іван Сірко: – Козаки, Кримнаш!!! (нападає на Крим)
Татари: – Та ну вас! (повертаються додому)
Сомко, Золотаренко, Цюцюра: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (піднімають повстання проти Виговського)
Виговський: – Ойвсьо! (тікає в Польщу)
Юрась: – Один раз – не гетьман! (знову бере булаву)
Дія третя.
Москва: – Юрась, мишебратья! Одіннорот! Давай договор подпісивать!
Юрась: – Ну я навіть не знаю... Батько казали…
Москва: – От і дагаварілісь! (підсовує Юрасеві Переяславські статті)
Козаки: – Шо за нафіг? Давай всьо взад!
Юрась: – Ну добре! (підписує з Польщею Слободищенський трактат)
Сомко і Золотаренко: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (обирають Сомка наказним гетьманом)
Юрась: – Татари, давайте зі мною дядька бити!
Татари і Юрась нападають на Сомка.
Сомко: – Лєксєй Міхалич, вваді вайска!
Москва: – Нівапрос! (приходить на допомогу Сомку і змушує Юрася відступити)
Польща: – Правобережжянаш!!!
Юрась: – Ойвсьо! (йде до монастиря)
Правобережні козаки: – Тетеря, давай в гетьмани!
Тетеря: – Та щось не хочеться…
Правобережні козаки: – От і домовилися! (обирають Тетерю гетьманом)
Лівобережні козаки: – Всі на вибори!
Сомко і Золотаренко задоволено потирають руки.
Селяни, міщани і запорожці: – Івашку на гетьманство!!!
Брюховецький: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!
Сомко і Золотаренко: – Е, альо! Ми так не домовлялися!
Брюховецький: – Ойвсьо! (страчує Сомка і Золотаренка)
Дія четверта.
Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!
Брюховецький: – Нєт базара! (підписує Батуринські статті)
Лівобережні козаки: – Што ето било?
Тетеря починає АТО на Лівобережжі.
Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!
Брюховецький: – Шо, апять?
Москва: – Нє апять, а снова! (дає Брюховецькому боярський титул)
Брюховецький: – Ну нехай! (підписує Московські статті)
Лівобережні козаки починають щось підозрювати.
Правобережні козаки до Тетері: – Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи?!! (піднімають повстання і обирають гетьманом Опару)
Тетеря: – Ойвсьо! (тікає до Польщі)
Татари: – Ку-ку! (беруть Опару в полон)
Правобережні козаки: – Тепер нам треба нового гетьмана…
Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (бере булаву) – Туреччина, татари, а давайте разом зі мною на москалів і ляхів!
Туреччина: – Сонечко ти наше!
Польща і Москва: – Пся крев! Ударвспіну! (підписують Андрусівське перемир'я)
Брюховецький: – Ми так нє дагаварвалісь! Я єщьо живой і лєгітімний! (пробує підняти повстання)
Лівобережні козаки: – Поздно, батенька! (вбивають Брюховецького)
Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (стає гетьманом усієї України)
Дія п'ята.
Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо! (підписує з Туреччиною Корсунську угоду)
Татари: – Воно нам треба? (допомагають Суховієнку стати гетьманом Правобережжя)
Дорошенко: – Ударвспіну! Сірко, а давай зі мною татар бити!
Сірко: – Кримнаш, козаки!!! (допомагає Дорошенку перемогти Суховієнка)
Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо!
Польща: – Пся крев! Які ми оптимісти! (допомагає Ханенку стати гетьманом Правобережжя)
Дорошенко: – Знов ударвспіну… Многогрішний, ти тут замість мене трохи покеруй, а я на ляхів! Проведу АТО і за два тижні повернуся!
Многогрішний: – Які ми оптимісти! (при підтримці Москви стає гетьманом Лівобережжя і підписує Глухівські статті)
Дорошенко: – Бідна моя спина…
Многогрішний: – Та не переживай ти так, добазаримося!
Москва: – Ай, какіє ми аптімісти! (засилає Многогрішного до Сибіру і допомагає Самойловичу стати гетьманом Лівобережжя)
Самойлович: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує Конотопські статті)
Туреччина: – Польща, ку-ку! (захоплює Кам'янець і бере в облогу Львів)
Польща: – Пся крев… Та нам те Поділля з Правобережжям і не потрібні були особливо… (підписує з Туреччиною Бучацьку угоду)
Шляхта: – Нє позвалям! Львувнаш! (відмовляється ратифікувати угоду)
Туреччина: – Ну ви самі напросилися! (продовжує війну)
Москва: – Нє патрібні? Харашо! (вводить війська на Правобережжя)
Дорошенко: – Бідна моя спина!.. (зрікається булави на користь Самойловича)
Польща: – Ойвсьо! (підписує з Туреччиною Журавненську угоду)
Самойлович: – Ну все, тепер заживемо!
Сірко: – Які ми оптимісти! (пише листа турецькому султану)
Туреччина: – Ах ти ж шайтан! (призначає гетьманом Юрася і починає Чигиринські походи)
Юрась: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!
Самойлович: – Так нє даставайся ти нікому! (починяє зганяти правобережних мешканців на Лівобережжя)
Сірко: – Кримнаш!!! (нападає на татар і турків)
Туреччина: – Я устал, я ухажу! (підписує з Москвою Бахчисарайський мир)
Юрась: – А як же я? Я живой і лєгітімний!..
Туреччина: – Ойвсьо! (убиває Юрася)
Дія шоста.
Туреччина: – Європанаш!!! (нападає на Австрію)
Австрія: – Польща, тут мене турецькі нелегали дістають!
Польща: – Зараз ми їм призупинимо візовий режим, пся крев! (разом з австрійцями розбиває турків)
Туреччина: – Ударвспіну…
Москва: – Польща стронг! Давай миритися!
Польща: – Ну давай! (підписує з Москвою Вічний мир)
Москва: – Кримнаш!!! (починає Перший Кримський похід)
Татари: – Ой, які ми оптимісти! (підпалюють степ)
Голіцин: – Ударвспіну! Софочка міня убйот!..
Мазепа: – Пссс! На ось тобі 10 тисяч золотих і послухай, що я скажу! (шепоче на вухо)
Голіцин: – Так оні називалі мєня жолтой рибой?
Мазепа: – І єщьо чєрвяком! Земляним чєрвяком!
Голіцин: – Так… Самойлович, іді сюда!
Самойлович: – Ну?
Голіцин: – Баранкі гну! Марш в Сібірь! Там єщьо нє вєсь снєг убран, а зіма блізко!
Самойлович: – А ми уйдьом на сєвєр! А ми уйдьом на сєвєр!
Козаки: – А як же ми тепер без гетьмана?..
Мазепа: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує з Москвою Коломацькі статті)
Москва: – Одін раз – нє Кримнаш! (починає Другий Кримський похід, а тоді Азовські походи)
Туреччина: – Польща, ну його все к іблісу! Давай миритися!
Польща: – Давай! (підписуює з Туреччиною Карловицьку угоду)
Москва: – А чєм я хуже? (підписує з Туреччиною Константинопольську угоду)
Мазепа: – Ну тепер точно заживем! (потирає руки)
Москва: – Ой-ой-ой! Какіє ми оптимісти!
Завіса.
