Я підтримую введеня «Реформи освіти» в Україні!
Мені дуже імпонує те, що Міністерство освіти, вже офіційно, взялося реформувати найболючіше — школи. Згадуючи, як активно знищували пам`ятники Леніну, як перейменовували вулиці, я думав: «Блін, це ж лише зовніші фактори. Коли займуться ментально-ідеологічною сферою?!». А коли дізнався за «Реформу освіти» аж зрадів! Бо ця реформа — це теж декомунізація, але тільки внутрішня і з далекою перспективою!
Чому ж я так вважаю? Бо сам нещодавно випустився зі школи, і бачив, і відчував, як з дітей хочуть зробити «гвинтиків суспільства»: знищуючи індивідуальність, ініціативність, тим самим роблячи з дітей комп'ютерів (які тільки запам'ятовують та відтворюють інформацію). Це — справжній жах!
Проте зараз, направленність закону, визначає «ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ», «ГУМАНІЗМ», як принципи освітньої діяльності. Нарешті вчителів навчать (змусять) поважати та слухати дітей. І головне, як для мене, почнеться введення в «нову українську школу» курсів з EQ (Емоційного Інтелекту). Це навчить дітей аргументувати свою думку, творчо підходити до тем, і надасть багато життєвих навичок для якісної взаємодії з суспільством. Чого ж саме так боялась «радянська система освіти»... Це підніме молодь на дійсно якісний рівень!
Стосовно дітей з неповносправністю, то це дуже корисна практика. Я сам навчався в одному класі з такою дитиною. Вона нас вчила людяності та толерантності більше, ніж вчителі. Вона вчила нас любити та бути чесною і відкритою до Всесвіту людиною. «А скільки ви знаєте дітей з неповносправністю?» — якщо це спитати у школах України, то мало кто підніме руки. І це проблема, бо діти не комунікують з такими дітьми, бо не розуміють та не зіштовхуються з цим. А це — дуже корисно!
Величезне дякую, пані Лілія Гриневич і Вашій неймовірній команді, за плідну роботу та величезні зусилля, щоб «європейські цінності» ввести в українську освіту. Нарешті ми зможемо порвати зв'язок із старою (радянською) шкільною системою.
Але єдине, що я досі не розумію (і не можу знайти) — це те, на яких саме цінностях базується «нова українська школа». Нова наглядова рада, яку введуть в шкільну систему з громади, нічого значного вирішувати не буде (бо вчителі «краще знають»). Тому я гадаю, що потрібно все це прописати та обговорити, бо кожна школа може наділити «нову українську школу» старими радянськими цінностями.
З приводу цього, на завершення, хочу процитувати свою улюблену поетесу:
«І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.»
© Ліна Костенко
(с) Олександр Богун
