site.ua
alex.zakletsky
Олександр Заклецький
член клубу

В минулому матеріалі я розбирав фотопроект який зробив Георгій Пінхасов. Після публікації я отримав зауваження, що стаття написана на рівні «піонерської стєнгазєти» і що я там розписую речі, які і так зрозумілі більшості фотографів. Маю наголосити, що цей «розбір польотів» пишется як раз для людей абсолютно не втаємничених в візуальну мову, тому, власне кажучи ці тексти і мають такий стиль.

Отже наш наступний «герой» - Юрій Козирєв, відомий та дуже авторитетний фотожурналіст, який знімав по багатьох гарячих точках. Безумовний майстер своєї справи, про якого ходять легенди. Розповідають, що він як один з керівників фотоагенції NOOR відрізняється підвищенною чистоплотністю та вибагливістю щодо фотографів і принципово не працює з фото документалістами, які роблять постановочні кадри.
Але в даному конкретному випадку весь його фото проект чистої води пропагандонство, мабуть гроші не пахнуть, коли це великі гроші.
Відомий майстер знімання конфліктів приїздить рівно два роки тому в Крим і замість того щоб знімати протестні акції та протистояння, замість того щоб шукати сліди конфлікту біля бувшої бази морських піхотинців в Феодосії чи аеропорту Бельбек, Козирєв знімає слащавий панегірик.

Ідея: Показати Крим, який став іншим після «перемоги», яку зараз вже сором'язливо називають «пєрєдачєй Крима». Бравурний марш, звитяга старшого покоління та готовність до нових військових конфліктів покоління молодшого, збудження, очікування нового військового конфлікту. «Єслі завтра война, єслі завтра в поход, Будь сєгодня к походу готов!» Великий фахівець у документуванні конфліктів, в своєму есе Козирєв конфлікту не показує взагалі.

Реалізація: Ряд пленерних фотографій, перш за все ветеранів другої світової війни, а також войовничої молоді.

Візуальний ряд розпочинається портретами ветеранів другої світової війни, на горизонті хмари, але через них пробиваються сонячні промені. Обличча двох ветеранів не видно, третій дивиться кудись в сторону, ніби розмірковуючи щодо можливого нового конфлікту та пригадуючи події 70-ти річної давнини, але промені на небі і літак дають зрозуміти що все буде добре, ми рухаємось в потрібну сторону.

Далі йде серія з фотографій ветеранів на тлі полів битв, в яких вони брали участь.

Більшість портретів достатньо пишні, практично парадні, люди пишаються собою, вони зображують задоволення життям та достойну старість. Безумовна майстерність виконання, пафос, має ніби сказати глядачеві, що у цих людей, як і у всьому Криму все добре.Саме тут, на лівій фотографії вперше вигулькує така собі Шевкіє Абібулаєва. Запам'ятайте це прізвище, вона ще буде з'являтися у іншого автора.

Друга серія знімків наповнена ностальгією та месседжем про достойну старість у Росії. Месседж абсолютно брехливий. Гадаю більшості не треба пояснювати цю сентенцію.


Третя серія знімків – молоде покоління, що цінує та пам'ятає як «дєди воєвалі». Це така собі серія репортажних замальовок з життя сучасних казаків та реконструкторів.

Між цими фотографіями та фотографіями гри в зарніцу радянських піонерів чи бравого гітлерюгенду можна знайти багато спільного в героїчних конотаціях фотографічного оповідання.

«Ось вони – молода поросль та надія країни, якщо треба, то завтра ці красиві та браві молоді люди готові будуть померти за свою батьківщину!» - пафосно каже нам автор.

А хто ж їм протистоїть? Адже на сторінці агенції NOOR написано, що фотографи спілкувалися з обома сторонами конфлікту? Ось вони! Реконструктори у фашистській формі, що сповідуються ряженому св'ященику з неправославним (католицьким, чи протестантським) хрестом! Ворога показано – це фашисти! І з ними і будемо боротися!


Четверта серія знімків – життя російських військових у Севастополі. Зрозуміло, що просто так на військову базу, на тренування потрапити неможливо, тільки з дозволу вищого командування. Юрій Козирєв не просто потрапляє туди, а ще й з знімальною групою та своїм колегою по NOOR Пепом Бонетом. Чи реально було потрапити на військову базу, коли кожен день очікували нападу,НАТО, Правосєків, Бандерівців чи ще когось? Звичайно що ні. Тільки дзвінок з якихось Московських висот допоміг розкрити двері та запустити все це шоу на військову базу, де знімалося життя вояків, при чому не тільки побут, а ще й тренування.

Стиль виконання: постановочні фотографії, портети.
Гадаю в заказушності цього матеріалу навряд у когось виникнуть питання. Автор, який за свою кар'єру отримав безліч нагород просто покрив себе ганьбо, при чому не тільки себе, але й агенцію NOOR яку він представляє. Але до цього питання ми ще повернемося в наступному матеріалі.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація