Я багато пишу про Реву, 321 постанову, звільнення, наради, обговорення і таке інше. Думаю, що багатьом це не дуже цікаво і більшість уже не орієнтується у тому, що відбувається. Але я написав цей лонгрід, після прочитання якого ви розумітимете яким чином приймаються рішення по нормативці в Україні і хто її пише.

Почнемо із початку. Що таке 321 постанова? Це документ, який регламентує механіку отримання технічних засобів реабілітації (колясок, протезів, ортезів та іншого). Хочу зауважити, що маються на увазі екзопротези (зовнішні), ендо – це до МОЗ. Таким чином, ми можемо бачити, що 321 постанова впливає на життя сотень тисяч людей і не можна просто так взяти і переписати постанову від балди та подати на Кабмін.

Восени в Україні почали набирати нову генерацію чиновників – генеральних директорів директоратів, керівників експертних груп та державних експертів. Я писав про це статтю і був доволі скептичним. На практиці міністри призначили на ці посади своїх радників. А чим пан Рева гірший? Він призначив Онупрієнко Аллу Миколаївну, яка раніше була його радницею. Але не будемо так одразу рубати із плеча, можливо, вона незалежний експерт і просто була найкращим кандидатом.

Команда реформаторів (Рева, Крентовська, Онупрієнко та інші) починають писати новий текст постанови. Пишуть його кулуарно, нікому не показуючи та не консультуючись. Потім одразу засилають свою редакцію на міністерства для погодження, хоча було б раціональніше узгодити їх із експертами з числа громадськості, виробників ТЗР та органів соціального захисту. Правду кажучи, презентація змін органам соцзахисту відбулася, але ніхто не схотів публічно висловити свою думку ні під час самої презентації, ні протягом місяця з дня її проведення. Текст оприлюднюється на сайті, його відкривають директори заводів, я, навіть самі ж чиновники і беруться за голову. Наприклад, у постанові (п. 5) з’являється “компетентний орган контролю безпечності продукції”. Без його дозволу ви не маєте права продавати свою продукцію. При цьому, не вказано, що це за орган, як саме проходить процедура, у які строки, у чому полягає суть перевірки та вартість послуги. Чи треба пояснювати, що це повернення механізму сертифікації та спроба монополізації ринку? Тобто, хочеш продавати – купи у мене сертифікат безпечності. Вартість нічим не регламентується і передається, як правило, кешем у валізі.

Ризик: звуження асортименту продукції і навязування певного постачальника людині, що знижує якість. Щоправда, пані Крентовська на зустрічі в МЕРТ запевнила Максима Нефьодова, що цей пункт буде прибрано і виглядала дуже здивованою.

Раніше ми укладали 80 договорів із підприємствами, оплачували авансову частину, підприємства через півроку звітували і їм оплачували другу частину. Погоджуюсь – механізм не дуже прозорий і давав розпоряднику коштів, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, певні важелі впливу. Зараз Мінсоцполітики хоче передати процес на місця і укладати по кожному ТЗР окремий трьохсторонній договір. Кількість договорів збільшується із 80 до 35 000. І пан міністр не бачить додаткових витрат або навантаження на органи соціального захисту, які і мають займатись адмініструваннням цього процесу. Ок, справа ваша. Комусь Falcon Heavy, комусь – 35 000 трьохсторонніх договорів у друкованому виді в рамках реформ.

Ризик: якщо органи соціального захисту не потягнуть навантаження, то це призведе до затримок отримання ТЗР людьми з інвалідністю. Тим паче, що система запускається з 01 березня і пан Рева сказав, що працівники, у деяких випадках, навіть виїжджатимуть за адресою проживання.

Постанова містить 20 випадків звуження обсягу прав і гарантій, передбачених на сьогодні чинним законодавством щодо забезпечення ТЗР. Представники міністерства теж зробили круглі очі і сказали, що виправлять це.

Вводиться електронний каталог продукції. Ідея непогана, але потрібно прописати яким чином продукція потрапляє у каталог і в які строки. Щоб знову цей інструмент не використовувався у якості механізму лобіювання із боку деяких чиновників.

Міністр озвучив головну мету – монетизація пільг. Ця ідея теж має право на існування і декларується під позитивними гаслами, але вона не узгоджується із Законом України “Про реабілітацію людей з інвалідністю в Україні”. Законодавчі документи декларують право, а постанови КМУ визначають механіку його реалізації. Оскільки у 26 ст. зафіксоване чітке право на отримання ТЗР, а не відшкодування, ми маємо спочатку подати новий законопроект у ВРУ. Інакше можна і гроші на картку отримати, і потім подати на Мінсоцполітики до суду із вимогою реалізації свого законного права.

Щоб не казали, що я можу лише критикувати, ось пропозиції по пунктам:

  • ніяких компетентних органів із контролю безпечності бути не може, ринок сам себе врегулює. Будь-який додатковий папірець, печатка або контакт із посадовою особою підвищує ризик неправомірної вигоди або створення нової корупційної схеми;
  • механізм субсидій в деяких областях діє в електронному виді. У нас половина країни має картки ПриватБанку, там ЄЦП можна зробити за півгодини. Люди з інвалідністю не ідіоти і якщо передбачити такий механізм, це дозволить значно знизити навантаження на органи соціального захисту, а також уникнути необхідності двічі туди звертатися (при подачі заявки і при підписанні договору);
  • прописати чіткий порядок включення до каталогу із часовими рамками, можливо, просто надавати доступ на додавання продукції всім підприємствам, які отримали кваліфікацію, згідно із вимогами Мінсоцполітики. Це нівелює корупційні ризики;
  • реалізувати публічність робочої групи, яка пише нову версію постанови, щоб прописати робочий документ;

для уникнення ризиків “переливання” клієнтів і банкрутування державних підприємств для збільшення прибутку приватних, понизити суму дивідендів, які виплачують державні підприємства до бюджету з чистого прибутку, з 75% до 30%. Останній приклад ми могли бачити по Львівському заводі, де працівники державного заводу не отримували заробітну плату місяцями, а пов’язана із директором фірма збільшила прибуток за рік майже у 5 разів і зайняли 15% ринку. Про це я теж писав статтю. Директора було звільнено, але вже по факту отримання 250 млн грн.

Якщо цього не зробити, то внаслідок перерахованих вище ризиків ми можемо стикнутися із ситуацією, коли забезпечення людей з інвалідністю ТЗРами може бути призупиненим на деякий час і нам доведеться виправляти помилки і знову погоджувати постанову на Кабміні.

У кінці статті хотів би нагадати, що непрофесіоналізм це такий самий ризик, як і корупція. Якщо не буде публічності, то ми ризикуємо не один раз стикнутися із відповіддю заступника міністра: “Ой, це ми таке написали? Як невдобно. Добре, ми видалимо.” Я не вірю у співпадіння і такі проколи свідчать або про непрофесійність, або про саботаж.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація