Міжнародний аспект пресконференції Зеленського

Загальний тон Зеленського щодо США і Байдена, як і щодо ЄС та Макрона з Меркель був достатньо невдоволений. Репліки звучали, фактично, як відкриті претензії. При тому з контексту можна зрозуміти, що невдоволення викликає не так історія з «Північним потоком-2», як те, що Америка ставить певні умови Зеленському.

Деякі джерела зазначають, що ці умови торкаються, зокрема, і голови ОП Єрмака – від Зеленського вимагають звільнити особу, що має незрозумілий і нелегітимний, але явно дуже значний вплив на формування внутрішньої і зовнішньої політики України. Інцидент з поясненнями до планованого на 16-20 травня, але так і не реалізованого візиту Єрмака до США, що це «друга людина в українській владі», ситуацію явно не покращив. Виправдання, що це «особиста ініціатива Постернака і його власні визначення», не допомогли.

Все це, схоже, на даний момент створило в Зеленського переконання, що на нього дійсно тиснуть з Білого дому. З Путіним Байден демонструє готовність до діалогу і спільних проєктів, з ЄС шукає компроміс щодо «Північного потоку-2», а Зеленський не отримав жодних гарантій, тим більше жодних ресурсів, жодної демонстрації підтримки. Натомість купу вимог в найрізноманітніших галузях. Ймовірно, саме це і спровокувало явно демонстроване на пресконференції охолодження Зеленського щодо зарубіжних партнерів.

Зеленський поки не змирився з прагматичним підходом Білого дому: як нормальні партнери, вони дотримуються підходу «звечора – гроші, зранку – стільці, можна стільці звечора, але гроші – наперед». Тобто, спочатку виконання їхніх вимог – а по суті це нормалізація внутрішньої політики України і подолання корупції, щоб ту ж допомогу не роздерибанили. Америка після досвіду 20 ст. вже прекрасно розуміє, що жодні «аванси» себе не виправдовують, бо ситуації не виправляють: без запровадження нормального, прозорого режиму державного менеджменту все, що буде «влито» до країни-партнера, моментально «вилиється» через офшори і підставні тендери.

Тому це вже давно нереалістичний підхід: спочатку нам ПДЧ НАТО, підтримку, ресурси, пряме лобіювання економічних інтересів, а тоді колись потім, можливо, де-не-де, щось ми вчинимо щодо корупції. Можливо, Зеленський це навіть розуміє. Але прийняти не може, образа залишається.

От тільки цю образу зауважуємо не тільки ми: Америка теж все прекрасно в змозі побачити і зрозуміти. І неприємно здивуватись: звідки такі претензії, якщо це звичайна практика партнерства, при тому з доброго ставлення до України як союзника проти Москви. І власне цього доброго ставлення може суттєво поменшати після таких емоційних демонстрацій. А не хотілось би.