12 квітня 1961-го СССР відправив Ґаґаріна в космос.

-

2 червня 1962-го СССР розстріляв масовий страйк ЧЕРЕЗ НЕСТАЧУ ХЛІБА(!) робітників в Новочеркаську (генерала, що не пустив на натовп танки, репресували) — люди вийшли на вулиці не лише через нестачу хліба, а й через різке підняття «на прохання трудящих» цін на продукти (гороховий хрущовський хліб — це про ті часи).

-

1963-го СССР вперше почав закуповувати за кордоном зерно, на що пішла третина золотого запасу (при тому, що 2,6 млн.т. зерна йшло на утримання країн європейського соцтабору).

-

1973-го ввезення продовольства до СССР перекрило весь його експорт. А ще за 5 років, 1978-го, СССР став найбільшим імпортером продовольства в світі.

--

Тобто, власних оброблюваних площ найбільшої в світі держави (загальна площа понад 22,4 млн км2) не вистачало для того, щоб прогодувати 260 мільйонів населення (в США з площею 9,6 млн км2 на кінець 1970-х мешкало 220 мільйонів).

Так, політ Ґаґаріна став дуже важливою позначкою для людства в цілому, визначним досягненням. Але для СССР як держави це стало крапкою у вироку.

Заточена на воєнку економіка навіть пенітенціарного типу (тобто, коли помітну частину ВВП вироблялось фактично ув'язненими за дрібку поганої їжі і кілька комплектів одягу на рік) остаточно перестала бути спроможною забезпечити громадянам бодай мінімально прийнятний рівень життя. Держава, залежна не просто від зовнішніх виробників, а від «ідеологічного ворога» в забезпеченні базових потреб, — це вже фактично мертва держава, доживати котрій лишилось небагато.

Що і підтвердила історія всього за 30 років після польоту Ґаґаріна.