Прохолоднов осінньов днинов в умовному селі Тирнівці всьо було як всігда спокійно. У сторожа трахторної брігади Афанісіча, відповідно до усталеного роками графіку, перша слинка пошті звисла на подушку. Йго вірний товариш і декогди по совмєстітєльству луччий собєсєднік пес Трюфєль четвертий, рівномірно помахував фостом, відганяючи останніх осінніх мух од посапуючого годувальника. Останні осінні мухи ліниво літати би доповнити цю ідєалістічєску картінку, усвідомлюючи, шо без них нікак.

І нічьо б не змінилоси в цему райскому уголку, єслі б не срочна тєлєфонограмма з самого центру Паріжа. Когди Афанасіч прочитав її, мізинець на правій нозі занімів, а по лівому обвисшому вусови прєдатєльські скотиласи сльоза. Пес Трюфєль четвертий, учуявши шос недобре, оперативно похавкав всіх мух на всякій случай і ожідатєльно сів в стойку лотоса. Повідомлення з центру дійсно було очінь інтригующім і соблазнітєльним: оказуєси, шо Афанасічу тра зробити правильний вибір між синьов і червонов таблєтков через пару тижнів.

Афанасіч начив розмишляти:

  • Єслі виберу синю таблєточку, то обіщают, шо настоящі французкі кістечка на столі завжди будут до чаю (на цему моменті Афанасіч завис, ібо вмєсто чаю вже роки употрєбляв іньчий горячітєльний напіток, під йкий кістечка не слішком вписувалиси)…
  • Єслі схомячити черлену таблєтку – є шанс, шо пропаде гикавка і ізжога (по старій привичці Афанасіч запарював мівіну вмєстє з упаковков і зйїдав разом з пласмасовов ложков, би не лишати слідів)…

Цей сложний мислітєльний процес в один момєнт перервав юний штудєнт, йкий мов несвіжий вітерець увірвавси у сторожку. Енергічно потрясши руку, штудєнт як положено трижди поцілував Афанісіча в щоки і начив вітати з дньом рождєнія. Пообіщавши вічну жість в благополучії і лічьний дєцкий майданчик, штудєнт вручив кольорову брошурку і полетів далі вітати мартовских імєнінніків.

Після такого стресу, Афанасіч привязав Трюфєля четвертого до слупа би машина на дорозі не збила, і пішов натєгувати колючого дроту вокруг перімєтру шоп не шастали всєкі.

«Всьо тіко начинаєси…», подумав Афанасіч і тричі плюнув через плечо.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація